Історія значень символів: від Античності до класицизму
- Олеся Зеліско
- 19 мая 2019 г.
- 6 мин. чтения
Обновлено: 20 мая 2019 г.
Щоб зрозуміти, як ті чи інші значення символів гранату, яблука та айви втілюються у сучасному мистецтві, треба спочатку побачити, як вони своїх значень набували. Тому пропоную короткий екскурс в історію трансформацій символів, як вони змінювали свої значення, набували нових та знову ж таки перетиналися у тлумаченнях.
Античність (8 ст. до н.е. - 6 ст. н.е.)
Саме форма плоду визначала ряд значень гранату. Гранат складається із багатьох зерен під єдиною оболонкою, саме цей факт став смисловим осердям його символічного значення. За Х. Керлотом, гранат у грецькій міфології проростає з крові Діоніса. Але основне значення плоду вбачається не тільки у його кольорі, а й у формі, тобто у наявності численного і багатоманітного у цілому.
Гранат був одним з основних атрибутів грецької богині Гери, дружини Зевса, велика кількість його зерен символізувала фертильність і милосердя.
У відомому міфі про Персефону та її матір, богиню плодючості Деметру теж важливе місце має саме гранат. Викрадена Аїдом Персефона їсть 4 зернятка гранату, їжу потойбіччя, це гарантує їй як повернення на землю, так і те, що вона змушена бути у підземному царстві Аїда решту часу. Тут гранат символізує переродження природи та безсмертя. До того ж не варто забувати, що гранат, як символ Гери, є також символом шлюбу, тому те, що Аїд годує Персефону гранатом теж не є випадковим, це закріплює їхній союз.
Амбівалентність символу може бути спричинена амбівалентністю самої Персефони. Дослідник міфу, Мелетинський пише про це так:
“Персефона поєднує функції хтонічної хазяйки царства мертвих і богині плодовитості, що періодично з’являться на землі, щоб потім знову тимчасово зникнути”
Таким чином, Персефона воскресає кожного року, так, можливо, і з’являється перша згадка про гранат, як символ воскресіння, переродження.
Культ Деметри, матері Персефони, також сприяв тому, що гранат став символом богів землеробства. Тому означав і фертильність, і жертву богам, і безсмертя.
Гранат також розглядають, як атрибут Афродіти, грецької богині кохання, що мала скіпетр, увінчаний цим плодом. У Давньому Римі молоді дівчата квітчали свою голову цвітом і листям граната, щоб бути благословенними на народження дітей.
Ще одним атрибутом богині кохання стала айва, тут вона теж символізує фертильність. Плутарх вказує, що грецьким нареченим бажано з’їсти айву в день весілля перед шлюбною ніччю. Таким чином айва була символом плодовитості, шлюбу і кохання. Золоте яблуко, вручене Афродіті, як ми пам’ятаємо, теж, за деякими версіями, було айвою, тому у цьому випадку плід символізує красу.
Яблуко наділене тими ж значеннями. Пригадаємо спільні сюжети для айви та яблука: яблука Гесперид, золоте яблуко розбрату, що було вручене Афродіті.
До речі, яблука Гесперид, що спочатку були весільним подарунком для Зевса та Гери породили ще одне значення і ще одну традицію дарувати нареченим яблука та гранати, як символи Гери. Цей подарунок — яблуко — тут позначає початок союзу чоловіка та жінки, єднання двох начал. Пізніше, це відобразиться і у приписуванні яблуку значення біблійного забороненого плоду.
Яблуко також було атрибутом трьох Грацій, служниць богині кохання, і позначало красу, молодість.
Яблуко, за Керлотом, завдяки кулеподібній формі символізує цілісність. Це символ земних бажань і підкорення цим бажанням. Як у випадку із забороненим плодом, бо попередження не куштувати його звучить як пересторога від гіпертрофії матеріальних бажань.
Як бачимо уже Античність наділяє символи гранату, яблука та айви значеннями фертильності, шлюбу, краси, молодості, що є спільними для даних символів.
Середньовіччя (6 ст.- 14 ст.)
Падіння Римської імперії ознаменувало початок нової епохи, яку назвали Середньовіччям. (6 ст.- 14 ст.)
У Середні віки айва залишилася символом краси, любові та шлюбу. Її подавали до весільного столу, її дарували на знак великого кохання. Тут бачимо продовження античних традицій весільного подарунку чи квітчання нареченої цвітом айви, яблука та гранату.
Щодо біблійного сюжету про гріхопадіння, то, оскільки, в Біблії не було згадки ні про яблуко, ні про айву, ні про гранат, як про “заборонений плід”, то яблуко, як найпоширеніший варіант, поки не зображали символом гріхопадіння.
Гранат у Середньовіччі з’являється знову ж таки, як символ плодовитості. Наприклад, на гобелені “Полювання на єдинорога”, де сама тварина є символом нареченого, що вступає у шлюб, тому єдинорог припнутий до гранатового дерева золотим ланцюгом. З дерева на нього крапає сік із розкритих плодів граната.
Ренесанс (14ст.-17 ст.)
Символи граната, яблука та айви з’являються на полотнах частіше і вже перебирають на себе релігійні значення.
До 15 століття гранат став символом воскресіння. Художники раннього Відродження часто зображали Мадонну з Ісусом та гранатом. Гранат, який тримає мати та дитина є нагадуванням про гріхопадіння перших людей. Якщо пригадати, що гранат є давнім символом безсмертя, то на полотнах із Мадонною та Ісусом він також означає спасіння, його колір вказує на Страсті Христові. Помічаємо, що і в цьому сюжеті гранат є амбівалентним символом, що може вміщувати цілком протилежні значення: гріхопадіння та спасіння, майбутнє воскресіння. Якщо говорити про християнство, то гранат став символом не тільки воскресіння Христа, а й Страстей Христових, об’єднання церкви та слави.
Наприклад, Сандро Боттічеллі створює низку картин, де гранат або опиняється в руках Діви Марії чи Ісуса, або ж він зображений на столі. Розглянемо деякі з них. Одне з найвідоміших зображень Божої Матері роботи Боттічеллі — це тондо “Мадонна з гранатом” 1487 року. Тондо — це картина круглої форми, особливо популярна в італійському Відродженні. Композиція картини, вписана в коло, повторює округлі лінії у фігурах янголів, що півколом стоять навкруг Марії. Центром композиції є Ісус, що тримає в руках гранат, дослідники вважають, що тут він символізує саме Страсті Христові, муки, що очікують сина Божого, а сум Діви Марії тільки підтверджує це.
Леонардо да Вінчі також створює кілька полотен із Мадонною. Наприклад, його “Мадонна із немовлям та гранатом” пр. 1470 рік.Тут зображені Діва Марія, що підтримує однією рукою гранат, другою - обіймає Ісуса. Гранат символізує воскресіння Ісуса, але і його майбутні страждання.
Так, такий популярний сюжет — Мадонна та Ісус — містив також інші символи. Яблука та айву теж. Ці два символи мали ідентичне значення на полотнах із таким сюжетом. Символ яблука у християнстві позначає, як первородний гріх і спокусу, так і спокуту. Ісус зображений з яблуком в руках, бо він спаситель людства від гріха і смерті. Або ж другий Адам.
Цікавим нам видалось те, що представник італійського Відродження Джованні Белліні створив низку картин із зображенням Мадонни, що тримає плід, дуже схожий саме на айву. Наприклад, його “Грецька Мадонна” 1460-1464 року. Сама поза Марії очевидно натхненна середньовічним живописом, вона обіймає Ісуса, а він тримає в руці фрукт, що нагадує яблуко чи айву. Тут він символізує спасіння від смерті, жертву, яку принесе Ісус і врятує людство.
Ще один ренесансний художник Карло Кривеллі часто використовує у своїх роботах символи фруктів. На багатьох полотнах ми помічаємо масивні гірлянди із фруктів та овочів, вони додають декоративності роботам Кривеллі.
Часто такі гірлянди гіперболізовано збільшені, як і плоди в руках Ісуса, наприклад, значно більше за реальний розмір яблуко на картині “Мадонна на троні з немовлям” 1470 року або ж “Мадонна з немовлям” 1476 року.
Німецький художник Лукас Кранах Старший 1520-26 року створює картину “Мадонна з немовлям під яблунею”. Тут Марія зображена земною жінкою в саду. Ми вже згадували,що яблуню асоціювали із деревом життя. А яблуко в руках Ісуса знову ж таки символізує і гріх, і спасіння. Обличчя Марії та її сина спокійні та печальні, Марія знає, що втрата сина є невідворотною.
Якщо ж говорити про біблійний сюжет про гріхопадіння, то саме за часів Ренесансу, яблуко почали зображувати, як заборонений плід. Наприклад, цікава робота німецького художника Ганса Бальдунга Гріна “Єва, Змій і Смерть” 1510-12 року. Єва тримає в руці червоне яблуко, а її другу руку міцно хапає смерть, що теж зриває яблуко з гілки дерева, яке обвиває своїм тілом змій. Дана картина алегорично показує, що людина після гріхопадіння стала смертною і смерть така невідворотна, що одразу хапає Єву за руку.
Крім релігійних значень, варто згадати також і те, що оскільки Відродження повертається до естетичних принципів Античності, то художники часто зверталися до античних міфологічних сюжетів. Зокрема і до тих, що містять символи, про які ми ведемо мову.
Також яблуко залишається символом молодості та життя, яблуню зображають деревом життя та майже центром світу. Наприклад, на полотні Лукаса Кранаха Старшого “Золотий вік” 1530 року. Тут фігури зображені парами: одні купаються, одні лежать на траві. Крім людей є пара оленів, левів та косуль. В центрі зображена яблуня, навколо якої колом зімкнули руки люди.
Бароко (16 ст.- 18 ст.)
Для епохи бароко символ — це одна із основних категорій, як художньої творчості, так і філософського сприйняття світу, світовідчуття.
Оскільки, символи, які ми досліджуємо досить багатозначні, а в цьому ми вже встигли переконатися, то очевидно, що вони мають місце і у естетиці цієї епохи.
Почнемо із натюрмортів, що стали популярним жанром у епоху Бароко. Цілком очевидно, що фрукти, овочі, предмети чи тварини на цих картинах невипадкові та несуть власне значення.
Ми хотіли б навести в приклад іспанського художника Хуана Санчеса Котана, що виділився дуже неординарними натюрмортами. Власне овочі, фрукти та дичину він не просто рисував на столі, а розміщував їх у своєрідній рамці, кожен предмет часто був підвішений на нитці, а фон залишався темним.
Котана вважають одним із перших творців жанру бодегона. До нього відносили зображення кухні, дичини, продуктів та людей, що їдять. Особливу увагу привертає його полотно “Айва, капуста, диня та огірок” 1600-02 року.
Всі плоди на полотні перетворюються на містичні об’єкти, що аж ніяк не можуть бути сприйняті , як звичайні фрукти та овочі. Ми можемо припустити, що айва тут, як символ із давньою історією, несе в собі значення саме гріха, але й спокути.
Ще один іспанець, що творив натюрморти, Хуан де Сурбаран зображує на одному полотні всі три символи, які ми вивчаємо. Картина має назву “Кошик із яблуками, айвою та гранатами” і датується 1643-45 роком. Фон полотна темний, з нього проступають обриси фруктів та листя. Гранат лежить на столі, він надтріснутий, розкритий, що цілком відповідає естетиці бароко і, як вважається, означає прагнення до благодійності і милосердя, щедру нагороду за прояв співчутливої любові.
Класицизм (приблизно 17 ст.-18 ст.)
Звісно, мистецтво класицизму тяжіло до класичних сюжетів, тому символи сюжетів Античності чи Ренесансу перенесені і на картини класицистів.
Наприклад, Нікола Пуссен у своїй картині “Святе сімейство на сходах” 1648 року робить яблуко ледь не центром полотна. Малий Ісус тягнеться до плода, який передає йому Іван Хреститель. Як ми пам’ятаємо, цей сюжет із картин епохи Відродження, а яблуко в руках Ісуса символізує спасіння від гріха.
Продовження історичних трансформацій — тут, далі цікавіше!
Comentarios