Історія значень символів: романтизм

Продовжую розповідати про те, як символи граната, яблука та айви проявлялися у історичних епохах. На черзі романтизм (кінець 18 ст. - 19 ст.), що тяжіє до фольклорних мотивів.Тож давайте подивимось, як художники-прерафаеліти зображали на своїх полотнах уже відомі нам символи.

Оскільки, романтизм тяжіє до міфологічності, фольклорних мотивів, то очевидно, що без символів важко собі уявити як філософію цього напряму, так і художність творів.

Говорячи про романтизм, не можна забути про потужне мистецьке угруповання прерафаелітів, що увійшли у історію мистецтва зламом канонів і пошуком краси та витонченості. Художники створили багато картин на міфологічні, історичні, релігійні та літературні мотиви.

Нас буде цікавити відображення символів, що ми досліджуємо.

Данте Габріель Росетті "Венера Вертікордія" 1864-68 рік.

Почнемо із одного з найвідоміших прерафаелітів Данте Габріеля Росетті. Звернемо увагу на його “Венеру Вертікордію” (або “Ту, що обертає серця”) 1864-68 року. Це полотно вважають одним із найеротичніших його полотен, він оспівує жіночність, виводить жінку на новий рівень розуміння. А символ яблука тут застосовано не тільки, як атрибут богині Венери, а й у зв’язку із трояндами та метеликами, як символ жіночої краси, молодості, сексуальності.

Повна назва картини мала би звучати так: Венера, що обертає серця від аморальності до непорочності. Проте, помічаємо, що Росетті вдало обігрує символ яблука, як амбівалентного. Його Венера обертає серця до любові і пристрасті, яблуко у її руках вказує і на земні бажання, любов, чуттєвість.

Росетті часто створював так званий “double work of art” або ж подвійний витвір мистецтва, що поєднував у собі живопис та сонет. Часто його полотна супроводжував ним же написаний вірш. І “Венера Вертікордія” не вийняток. У сонеті до цієї картини він згадує Паріса і його вибір на користь богині кохання.

Данте Габріель Росетті "Прозерпіна" 1877 рік.

Ще одна картина Росетті повертається до відомого сюжету Античності — до образу Прозерпіни або Персефони. Він створює кілька замальок та варіантів картини і от у 1877 році презентує свою “Прозерпіну”. На картині зображена сумна жінка, що тримає в руках гранат. В ній легко впізнати дружину Гадеса, яка змушена жити у двох світах і кожного року спускатися у підземний світ. У дослідників творчості та листування художника є теорія, що історія створення картини вельми захоплююча. У 1871 році Росетті робить замальовки Джейн Моріс, що стала моделлю для цією і деяких інших картин. Проте перший задум був інакшим, вважається, що спочатку митець хотів зобразити Єву із яблуком у руках, а тоді змінив картину і Єву замінив на Прозерпіну, а яблуко на гранат. Зважаючи на те, що ці символи пов’язані, можна надати такій версії навіть містичності.

До цього полотна Росетті також пише сонет, спочатку італійською, а тоді робить переклад англійською.

Джон Еверетт Мілле "Осіннє листя" 1856 рік.

Ще один прерафаеліт Джон Еверетт Мілле, автор відомої “Офелії”, створює картину під назвою “Осіннє листя” 1856 року. На ній зображено чотири жіночі постаті, що збирають листя докупи, аби підпалити. Дівчинка тримає в руках рум’яне яблуко. На цьому полотні яблуко виступає протиставленням до суму осіннього листя, воно яскраве, воно символізує життя і надію на відродження. З іншого боку, воно виступає символом самої осені, що не тільки похмура, а й багата врожаєм.

Джон Роддам Спенсер Стенхоуп "Вільшанка нових часів" 1860 рік.

А ось на картині Джона Роддама Спенсера Стенхоупа, ще одного представника братства прерафаелітів, бачимо інше трактування яблук. Мова йде про полотно “Вільшанка нових часів” 1860 року. На ньому зображена молода дівчина, майже дитина, що лежить на траві, розкинувши ноги. Вона спить, тримаючи в руці вінок з ромашок. Біля її обличчя — два червоні яблука. Так, вони можуть означати торжество молодості та краси, але якщо звернути увагу на інші символи картини, то можна розширити значення яблука. На полотні зображені дві пташки — вільшанки. Кожна з них тримає в дзьобику по сухому листочку. І це невипадково. Дослідники радять звернути увагу на дитячу британську казку “Крихітки у лісі” (“Babes in the Woods”), дещо подібну на “Гензель і Гретель” братів Грімм. У ній йдеться про те, що дядько вбиває двох своїх племінників, а вільшанки вкривають тіла дітей сухим листям. З картиною Стенхоупа цей сюжет можна пов’язати. Адже за однією з версій, полотно оповідає про те, як юні дівчата, що перебиралися до Лондона з провінцій, виживали у великому місті і ставали повіями. Тому дівчина на полотні переходить у вік жінки, залишаючи позаду своє дитинство, тому вільшанки і готові накрити її тіло листям, адже вона символічно померла, як дитина, щоб переродитися вже жінкою. А яблуко тепер позначає її жіночність, спокусу та чуттєвість.

Джон Роддам Спенсер Стенхоуп "Спокуса Єви" 1877 рік.

Ще одна картина Стенхоупа, що містить символ яблука, створена у 1877 році і має назву “Спокуса Єви”. Єва стоїть під деревом та тримає однією рукою яблуко, що висить на гілці. Обличчя її відсторонене, гріх ще не стався, але змій із людським обличчям (спотвореним, майже як із полотен Босха) вже нашіптує їй на вухо. Гріхопадіння невідворотне.

Якщо ви ще не читали, то про раніші епохи можна прочитати тут, а про модернізм далі.