Символи у фільмах: яблуко та айва

У фільмах часто використовують символи, аби підкреслити значущість тієї чи іншої події, речі чи людини. Символи сконденсовують у собі ті значення, які фільм має на меті виявити. Давайте поміркуємо про кілька кінострічок і найпопулярніший символ яблука. І трохи про айву.

Можна пригадати фільм Ґері Росса “Плезантвіль” 1998 року. Двоє головних героїв Девід і Дженіфер — брат і сестра — потрапляють у світ чорно-білого серіалу про ідеальне місце Плезантвіль (від англ. “pleasant village” — приємне містечко). Чоловіки тут ходять на роботу, а жінки чекають їх вдома із вечерею, всі дотримуються правил, тут завжди хороша погода, а головна вулиця міста не має закінчення, а рухається по колу. Цей відокремлений простір нагадує повоєнні американські реклами із вічно усміхненими домогосподарками та слухняними дітьми.

І хоч Девід справжній фанат серіалу, дуже скоро навіть він розуміє, що у такому сконструйованому світі жити просто неможливо. Девід і Дженіфер руйнують устрої містечка, переступають через власні принципи і розуміють, що світ почав розфарбовуватися.

Символ яблука тут з’являється кілька разів. Вперше ми бачимо ідеальні червоні яблука, виставлені в ряд на учительському столі у школі. Вчителька запевняє учнів, що поза Плезантвілем немає нічого. Так ми розуміємо, що всі вони живуть у замкнутому колі — всі однаково ідеальні, як яблука на столі.

Кожен герой проходить свою ініціацію, аби розфарбувати себе і світ довкола. Звичайно, всі для цього мусять прийняти неідеальність світу і самого себе, відчути бодай якусь емоцію і спромогтися діяти поза рамками. Так, Девід запрошує дівчину на побачення, а вона майже відтворює сцену гріхопадіння: зриває з дерева яблуко (у кадрі воно співвіднесене із місяцем) і просить хлопця спробувати.

Пізніше ми дізнаємося, що він таки спробував “заборонений плід” і піддався спокусі розширювати межі розуміння світу. Жителі містечка почали самі руйнувати свій рай: нудний і занадто правильний. А остаточно зруйнувався він за допомогою книг, мистецтва та любові. Буквально кожен, хто прочитав книгу — ставав кольоровим, і той, що закохався — теж.

Втретє яблуко з’являється на муралі, що його створюють герої на стіні міської поліції. Там зображені книги, що вилітають із вогню (перед тим книги привселюдно спалювали), пара, що цілується та велике червоне яблуко, яке обвиває змія. Очевидно, що в цьому випадку яблуко символізує приховані знання і прагнення до знань та любові.

Продовжуючи тему відокремлених просторів варто згадати фільм Ларса фон Трієра “Догвіль” 2004 року. Режисер пропонує складну концепцію із християнськими мотивами, конструює соціум та розмірковує про категорію людськості, прощення і терпіння.

Без символу яблука теж не обійшлося. На краю містечка росте яблуня, там цілий яблуневий сад. В одній із сцен Грейс, головна героїня, вибачається перед власником саду за те, що зламала гілку і між ними виникає розмова про яблука. Чоловік каже Грейс, що нарешті зустрів ту, що цікавиться яблуками, бо його жінку вони не цікавлять. Грейс спокійно сприймає таке признання, але намагається триматися подалі від чоловіка.

Ця яблуня на краю простору справді відсилає, як до райського саду, так і до дерева життя чи світового дерева. А пізніше, коли оповідач, голос за кадром, описує Грейс, як яблуко, що висить на гілці у Едемському саду, то ця паралель не викликає сумніву.

Час у сакральному просторі позначений з одного боку яблуневим садом, що дає плоди, потім збір урожаю проходить і починається пізня осінь із першим снігом, з іншого боку — у містечку є дзвін, за допомогою якого відміряють години, щоби людям було легше орієнтуватися.

Коли Грейс все ж вирішує тікати з Догвіля, то домовляється із водієм вантажівки і ховається між ящиками із яблуками. Ця сцена одна із найкрасивіших і найпоетичніших у фільмі.

Варто звісно говорити, що християнські мотиви фільму змушують розглядати яблуко, як християнський символ, а тому можна говорити, як про значення гріха, так і про значення спасіння, яке Грейс намагається принести жителям Догвіля, проте все обертається інакше. Фінальний діалог Грейс із батьком підтверджує теорії про християнські смисли, адже Грейс повторює, що вони, тобто жителі Догвіля, просто люди, а цією фразою вона виокремлює себе, як не людину, а дещо інше.

Прикметно те, що часто символи з’являються у тих фільмах, які формують певний, відмінний від реальності, світ у рамках сюжету. Ще одним прикладом можна назвати фільм “Посвячений” (“Той, що віддає”, “The Giver”) 2014 року режисера Філліпа Нойса.

Сюжет розгортається в утопічному світі, де немає війн і ненависті, а люди всі рівні, суспільство створює безліч правил, а кожен із жителів має своє призначення. Проте зовсім скоро ми розуміємо, що це швидше антиутопія, адже у цьому світі не тільки немає болю і страждань, а й радості, любові та емоцій.

Головний герой — Джонас починає розуміти, що поза містом існує ще щось, приховане від них, і всіма силами хлопець намагається розгадати цю таємницю. А символ яблука з’являється тут невипадково, адже хлопець — знає більше. Він і є носієм знань і мудрості, а це одне із значень яблука.

Крім того, у фільмі є сцена, що містить паралелі із райським садом та гріхопадінням. Джонас пропонує червоне яблуко своїй подрузі Фіоні, він ділиться із нею своїми знаннями і прагне відкрити їй очі на той світ, що навколо них. Так, здається, що це рай, але він побудований на брехні і приховуванні правди. У людей немає вибору, а Джонас хоче їм цей вибір дати, він бунтар, що прагне зламати систему і символ яблука тут тільки підсилює важливість того, що він робить.

Яблука стають символами досить часто, а от айва зустрічається рідше. Цікаво те, що не тільки художній фільм може бути насиченим символами, а й документальний. Як у випадку із фільмом Віктора Еріса “Сонце дерева айви” (або “Сон світла”) 1992 року. Ця стрічка присвячена художникові Антоніо Лопесу Гарсіа і показує творчий процес його живопису.

Проте не можна сказати, що це типовий документальний фільм, адже доцільніше було б вважати його поетично-документальним. Це фільм із потужною метафорою швидкоплинності природи та намагання митця впіймати її.

Антоніо Лопес Гарсіа малює айву, яку колись посадив біля свого будинку. Для цього він ставить мольберт на конкретне місце і позначає самі плоди та листя білою фарбою, щоби точно відтворити відтінок і щоб точно знати, що саме він малював учора. Художник прагне передати невловність айви — стиглої, кольору сонця, але він знає, що якщо не поспішить, то айва впаде і згниє, а він не зможе впіймати її образ.

Складні стосунки між митцем і природою, митцем і “моделлю”, цілковита залежність і чисто людська неспроможність зафіксувати кожну мить.

Художник працює в будь-яку погоду, він облаштовує своєрідний намет, аби дощ не змінив його моделі. Мистецтво неспішне,а разом з тим таке, що поспішає наздогнати час, відобразити на полотні красу, яку звичайні люди впіймати не можуть.

Думаю, у цій стрічці айва є символом краси природи, її минущості і тривкості мистецтва.

А ви помічаєте символи у фільмах? Діліться своїми спостереженнями!