Суд Паріса очима художників: золоте яблуко розбрату

Троянська війна почалася із невинного, на перший погляд, суду пастуха Паріса. Він простодушно віддав титул найкрасивішої богині кохання Афродіті, адже наш герой не абмітний, йому не треба завойовувати світ, а тільки серце найпрекраснішої жінки. І то вже склалося так, що вибір Паріса став доленосним. А разом з тим і дав поштовх художникам різних поколінь втілити суд на полотні.

Лукас Кранах Старший. Суд Паріса. 1530 рік

Німецький художник епохи Відродження Лукас Кранах Старший створює навіть не одну, а кілька робіт на цей сюжет. Проте, як можна помітити, митець не відтворює грецьку легенду і він не просто "перевдягає" Паріса у лицарські обладунки. Справа у тому, що за основу картини художник взяв не класичний міф, а роман італійця Гвідо делле Колонне "Історія зруйнування Трої", а відповідно до цієї версії, Паріс був не пастухом, а лицарем, що заснув у чарівному лісі, а уві сні Гермес попросив його вирішити, хто з богинь найгарніша. Як бачимо, богині тут зображені прекрасними дамами, куртуазність полотна підкреслена ще й типовими лицарськими атрибутами: обладунками та конем. До того ж золоте яблуко тут більше нагадує кулю, аніж фрукт.

Поль Сезанн. Суд Паріса. 1864 рік.

Французький постімпресіоніст Поль Сезанн теж захопився сюжетом грецького міфу і створив таке полотно. Яблуко тут червоне і майже зливається із небом, що здається загрозливим. Сцена напружена і думаю, передбачає майбутні нерадісні події. Богині наче збираються йти, а Паріс не дуже впевнений у своєму виборі.

Огюст Ренуар. Суд Паріса. 1908 рік

Огюст Ренуар теж бере на озброєння класичний сюжет, проте, звісно, відходить від класичного розуміння суду Паріса. Пейзаж він створює в імпресіоністській манері, а богині змальовані так само, як жінки на його полотнах. Його композиція продумана і динамічна, кожен із зображених має свою емоцію, придивіться, який жест у крайньої богині, хіба це не вона скоро буде ненавидіти і всіляко шкодити Парісу?