Гріхопадіння, спокуса і змій: якими бачили Адама і Єву художники?

Біблійний сюжет про заборонений плід став одним із найпродуктивніших у історії мистецтва. Художники різних часів та епох намагалися інтерпретувати історію по-своєму. Що з цього вийшло? Подивимось!

Перша картина належить німецькому художнику Гансу Томі. Його вважають майстром реалістичного пейзажу, проте нерідко в його полотнах можна помітити романтичні вкраплення, символи, алегорії. Наприклад, на полотні "Сторож саду любові" 1890 року.

Або ж на картині "Адам і Єва" 1897 року. Тут ми бачимо не просто класичну сцену гріхопадіння, коли Єва, спокушена змієм, куштує плід з дерева пізнання добра і зла. Ми розуміємо, що смуток полотна не випадковий, адже перших людей, присоромлених наготою власних тіл, очікує інше життя, а смерть уже чекає за їхніми спинами і готова одягнути жінку і чоловіка у поховальний саван.

Наступну картину "Адам і Єва" 1628-29 рр. створив Пітер Пауль Рубенс. Це майже повна копія полотна вчителя художника, Тиціана. Проте тут є елементи, що можна назвати самостійним надбанням Рубенса. Наприклад, повністю оголений Адам чи папуга на гілці, що є відсилкою до райського саду.

Цікаво, що на цьому полотні Адам наче намагається переконати Єву не робити фатальну помилку.

І мабуть одне з найвідоміших зображень Адама і Єви ми зустрічаємо тут. Це полотно 1507 року належить Альфреду Дюреру. Це не перша його робота на біблійний сюжет гріхопадіння. Спочатку була гравюра кількома роками раніше, а тоді, після подорожі до Італії, з'явився ось цей диптих. Він призначався для оформлення вівтаря, проте він так і не був закінчений.

Ця картина вважається першим у німецькому живописі зображенням оголених людей в натуральну величину.